Практика інформаційної протидії в умовах ведення гібридної війни

24 та 25 жовтня цього року у Житомирському військовому інституті імені С. П. Корольова було проведено науково-практичну конференцію «Проблеми теорії та практики інформаційного протиборства в умовах ведення гібридних війн».

У світі прийшли до того, що рентабельніше вкладати в засоби не кіберзахисту, а кіберстримування. Кібератаки стають усе більш соціальними та політичними

Захід проведено за участі представників Ради національної безпеки та оборони України, командувань видів Збройних Сил України, органів військового управління Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, науково-дослідних установ, вищих військових навчальних закладів та провідних фахівців Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Міжнародного центру протидії російській пропаганді, Громадської організації «Рада інформбезпеки та кіберзахисту»

Метою заходу було обговорення сучасного стану, теоретичних і практичних проблем інформаційної боротьби в умовах ведення гібридних війн, обмін досвідом організації та проведення інформаційних заходів, розгляд проблемних питань забезпечення якості підготовки військових фахівців з інформаційної боротьби, вироблення пропозицій для нарощення спроможностей держави щодо планування та ведення інформаційних (кібернетичних, психологічних) операцій.

Упродовж пленарного та секційних засідань були розглянуті актуальні питання та проблеми сучасного стану інформаційної боротьби, а саме:

• стратегічні комунікації, проведення інформаційних (кібернетичних, психологічних) операцій у ході інформаційної боротьби в умовах ведення гібридних війн;
• формування нормативно-правової бази з планування та ведення інформаційної боротьби;
• створення та супроводження системи забезпечення інформаційної безпеки як складової системи національної безпеки та оборони України;
• планування та ведення інформаційних (кібернетичних, психологічних) операцій;
• застосування сил та засобів інформаційної боротьби в умовах ведення гібридних війн, форм та способів ведення інформаційних (кібернетичних, психологічних) операцій;
• новітні підходи до застосування озброєння та військової техніки в ході протистояння російській агресії;
• досвід організації та проведення інформаційних заходів в районі проведення операції Об’єднаних сил;
• підготовка військових фахівців з інформаційної боротьби в Збройних Силах України з урахуванням стандартів НАТО.

Так само як артефакти агресії РФ у музеї інституту — докази «онитаместь»- розвідувальний бпла з камерою із 12 об’єктивами та багатофункціональний орлан 10, що знаходяться на озброєнні російської армії

За підсумками проведення конференції на заключному засіданні експертним товариством науковців та практиків, які взяли участь у заході, було вироблено та обговорено пропозиції, спрямовані на нарощення спроможностей держави щодо планування та ведення інформаційних (кібернетичних, психологічних) операцій.

Нижче наводимо деякі цікаві тези від спікерів конференції:

З 1991 року – з часу проголошення незалежності Росією проти України ведеться перманентна інформаційна війна. З 2014 року метою цієї війни стало знищення держави Україна. Основна загроза — дестабілізація внутрішньополітичної ситуації. Усвідомлення цього є на рівні військових фахівців і командування. Зараз інформопераціі є основною складовою в гібридних війнах. Розуміння на рівні політичного керівництва країни не було і немає.

Немає єдиногї інформаційної стратегії і структури, що реалізує її. У тому числі в сфері протидії інформугрозам. Немає необхідної нормативно-правової бази. В даний час ліквідовано міністерство інформполітики, ефективність діяльності якого викликало багато питань, але зараз його функції покладені на незрозумілі комітети і непрофільні структури. Зараз абсолютно не визначено ставлення до наших противників політичного керівництва України.

На думку наших і закордонних експертів Україна повинна посилити свій інформаційний протидію в тому числі проактивне. Іноді здається, що Україна взагалі не приймає участі в ній і тільки спостерігає. У Росії в 30-100 разів виділяється більше ресурсів на інформвійну ніж в Україні. Зокрема велика частина ресурсів вкладається в засоби, які доставляють інформацію.

У сучасному світі спостерігається поступове стирання межі між станом війни і миру. Співвідношення невійськових засобів впливу до військових співвідносяться як 4 до 1.

Останні роки змусили переглянути багато в області інформвійни у НАТО. Відбулися зміни як в документах, так в структурі, оснащенні та стратегії. Наприклад, зараз в НАТО допускають проведення інформоперацій поза військових дій.

У світі прийшли до того що рентабельніше вкладати не в засоби кіберзахисту, а кіберсдержіванія (нападу). Кібератаки стають все більш соціальними і політичними. Наприклад кібератака на одне з обленерго в Україні супроводжувалася атакою на його коллцентра, який не спромігся відповісти на запити мешканців. Завдання — посилення невдоволення населення і дискредитація керівництва, створення хаосу. У різних країнах з’явилося поняття — соціальна стійкість суспільства.

Міжнародне право не адаптовано до сучасних викликів. Наприклад, поняття агресії неможливо застосувати до кібератаки.