Нове мовлення для Донбасу

«Ми не відбудовуємо мовлення на Донбасі. Ми створюємо нове. Частини ключових веж у прифронтовій зоні, і тим паче на окупованих територіях, немає. Наразі створюється система локальних мереж. Фактично, з’являються нові мовники», – про це заявив Олександр Бригинець, радник з питань функціонування телерадіомовлення Міністра з інформаційної політики на конференції «Стратегія мовлення для Донбасу», яка відбулася у Краматорську на початку березня. Також він зазначив, що держава робить усе можливе для поновлення доступу до українських каналів на території Донецької та Луганської областей.

При цьому, за словами пана Бригинця, вирішується проблема не лише ефірного мовлення: «Маємо розглядати питання мовлення на Донбасі комплексно. Ми не можемо ігнорувати потужний розвиток кабельних мереж, поширення Т2, супутникового телебачення, а також того факту, що велика частина населення отримує інформацію через Інтернет».

Олег Черниш, член Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення, подає конкретні цифри: «Статистика по Донецькій і Луганській областях виглядає таким чином: аналогове мовлення приймають 24 % глядачів, цифрове – 9 %, кабельне – 37 % глядачів, супутникове мовлення – 30 %. Ефірне мовлення дедалі скорочується і треба взяти це до уваги, розробляючи стратегію мовлення».

Минулого року на території Донбасу було встановлено 42 передавачі, цього року з’являться три нові вежі. Тим не менше, досі лишаються території, позбавлені доступу до українських каналів: «Від Мар’їнки до Авдіївки – це впадина під Донецьком, куди не доходить сигнал», – говорить пан Бригинець. Якість сигналу у багатьох інших регіонах теж залишає бажати кращого і не може конкурувати з якістю російських каналів.

Олександр Бригинець стверджує, що він, як радник Міністра з питань функціонування телерадіомовлення, не займається відслідковуванням контенту, проте він певен, що українським телеканалам над ним іще треба попрацювати, аби привабити аудиторію. «На Донбасі кажуть: російське телебачення – уніфікована брехня, українське телебачення – багато каналів напівправди», – коментує пан Бригинець і продовжує, – «Дедалі більше набирають популярності нішеві канали. Треба розвивати цей напрямок. Шукати свою власну аудиторію та пропонувати їй унікальний контент».

Тим, хто готовий мовити на Донбас, Нацрада пропонує пільгові умови прорахунку частот: на запит мовника УДЦР безкоштовно здійснює прорахунок частот на тимчасове мовлення. Ліцензію можна отримати у спрощеному порядку, але так само швидко її можуть анулювати, якщо на мовника надійде скарга за проросійський контент. За словами Олега Черниша, такі скарги надходять не часто – на практиці був усього один випадок.

Ольга Большакова, керівник центру адвокації та лобіювання Незалежної асоціації телерадіомовників, окреслила юридичні ризики для мовців. «Відновлення мовлення треба окремо розглядати на звільнених територіях і на територіях, на яких продовжується конфлікт. Мовники мають чітко розуміти ризики, на які йдуть, встановлюючи вежі чи передавачі. Як довго вони зможуть простояти? Ризики встановлення веж на лінії зіткнення цілком адекватно оцінюються мовниками як нерозумні». Також пані Большакова запропонувала сформулювати ідеї щодо законодавчого акту, в якому будуть прописані наслідки для тих компаній, що опинились на території конфлікту. В акті має бути прописано, що чекає на такі компанії після звільнення і наскільки постраждає імідж компаній, які були захоплені і транслюють контент, заборонений законодавством України.