Із сабвуфером чи без? Тест акустичних систем 2.0 та 2.1

Фахівці кіноіндустрії переконані: на звук припадає половина емоційного впливу під час перегляду кіно. Важко не погодитись. А ще важче спростувати той факт, що без добротного звуку у випадку домашнього ПК або ноутбука нині нікуди. Адже за наявності ентузіазму, часу та фізичного місця на робочому столі за допомогою гарної акустики можна організувати не лише якийсь чилаут-куточок для себе коханого чи вражаючий кіноперегляд, а й влаштувати веселе танцювальне «паті» з караоке… І що особливо тішить — то це доступність досить пристойних акустичних систем, завдяки яким будь-який ПК у буквальному значенні слова «зазвучить»…

 

Але якщо з необхідністю акустики як такої все ясно, то питання її безпосереднього вибору для багатьох залишається відкритим. Звичайно, можна придбати пристрій відтворення багатоканального звуку, оточивши себе колонками і проводами, наприклад, системи 5.1. Але, по-перше, якісна

 

5-канальна акустика в ролі домашнього кінотеатру для ПК вимагає значно більших витрат, а по-друге — досить просторого приміщення для правильного розташування кожної колонки. Крім того, частотні характеристики систем 5.1 «заточені» під звукові доріжки фільмів, а більшість сучасних джерел, зокрема музика, продовжують залишатися в стерео. Та й з іграми, в яких вітається об’ємний звук для максимального занурення у процес, сучасні системи 2.0 та 2.1 цілком справляються. Що ж, спробуємо розібратися, на які двоканальні пристрої відтворення із дюжини протестованих нами (вартістю від $20 до $150) варто звернути особливу увагу.

 

Думе або тріо

 

Але почнемо ми, мабуть, з питання, що цікавить багатьох користувачів: що ж вибрати — акустичну систему 2.0 або все-таки 2.1? Відразу обмовимося: однозначної відповіді не можна дати, оскільки у кожного підвиду настільної акустики є як очевидні переваги, так і, на жаль, властиві багатьом моделям недоліки.

 

Ще на зорі мультимедіа активні колонки 2.1 створювалися з метою звільнити простір на робочому столі. Сьогодні компактні сателіти, як і раніше, ставляться поряд з монітором, ну а більш громіздкий сабвуфер вирушає під стіл. І вже не просто заради економії місця, а й через саму конструкцію сабвуфера. Підтвердив ефективність такого рішення і наш тест: усі сім 2.1-канальних систем залишали приємні (або не дуже) враження лише за вищевказаної інсталяції сабвуфера.

 

Що стосується безпосередніх відмінностей систем 2.0 і 2.1, то однією з найбільш очевидних виглядає те, що перші вважаються «музичнішими», тоді як пристрої 2.1 більше підходять для ігор з багатим звуком і перегляду фільмів, словом, для відтворення звукових доріжок, насичених низькими частотами. З іншого боку, багато геймерів напевно відразу відзначать: найкращий звук в іграх забезпечать тільки навушники.
Втім, як показала практика тестування, і багато 2.0-канальних систем цілком придатні для основних звукових випробувань, у тому числі і для ігор з насиченим саундом. Більше того, деяким представникам вдалося навіть успішно подолати 2.1-канальну акустику в низькочастотних методиках (наочний приклад — системи Solo 7 від Microlab і Targa Duo 7).

 

По той бік динаміка

 

Ще одна тенденція – більшість із систем 2.0 (крім Creative Inspire T10) вже важко назвати суто настільними. У них використана двосмугова конструкція (відразу двома широкосмуговими динаміками обладнані сателіти тих же Microlab Solo 7 і Targa Duo 7). Така збірка колонок включає передовий високочастотний динамік для відтворення деталізованих високих частот і створення «ефекту присутності» і середньочастотний динамік, який, як правило, відповідає і за баси, — для максимального реалізму у фільмах та іграх. З одного боку, це дозволяє великим представникам домогтися «низів, що гойдають діафрагму», з іншого — вони насилу вміщаються на робочому столі. Загалом, як показав тест, 2.0-канальні пристрої на сьогоднішній день — доля любителів «чесного», не особливо «важкого» звучання на середніх і помірних рівнях гучності.

 

Щодо систем 2.1, то в них за переміщення великого об’єму повітря (при відтворенні низьких частот) відповідає вже сабвуфер, тому динамік з великим дифузором або наявність відразу двох широкосмугових динаміків в даному випадку не так критично. Втім, одного широкосмугового гучномовця та пластикового корпусу далеко не завжди вистачає для гарного звуку. Тим більше що в оцінках «об’ємного» звучання до систем 2.1 нами застосовувався більш вимогливий підхід. І, треба визнати, впоратися з низькими частотами, вибухами, пострілами та іншими «сюрпризами» вдалося далеко не всім (найважче було супербюджетному варіанту Easy Touch ET-140).

 

Варто також відзначити очевидний плюс деяких систем – наявність зовнішнього підсилювача блоку з регуляторами на ньому (як у Microlab PRO 3, H-200 і H-220, а також Edifier C3). За такого підходу вся електронна підсилювальна частина «відв’язується» від акустичної. При цьому дисплейчики підсилювачів роблять налаштування аудіовходу, зміну гучності, балансу та іншого зручнішою.

 

Ще одна важлива можливість колонок – наявність корисних інтерфейсів. Найчастіше є два лінійних входи (один спереду), що дозволяє легко підключати плеєр або будь-який інший пристрій. Вихід на навушники теж не завадить, щоб не турбувати музикою домашніх. До речі, з учасників тестування у категорії 2.0 лише малогабаритні колонки Creative оснащені роз’ємом для підключення вух. Серед систем 2.1 таких представників вже четверо – Easy Touch ET-140, обидві акустики від Edifier, а також Logitech Z-4i.

 

Декор замість якості?

 

«Скільки уваги дизайну! Стільки б вмісту…», — враження одного зі співробітників hi-Tech PRO якнайкраще демонструє, мабуть, основний «гріх» виробників настільної акустики. Справді, зовнішньому вигляду «з голочки», на жаль, далеко не завжди відповідає якість виконання акустики. Втім, як не дивно, багато хто з вроджених звукових вад конкретної моделі можна розпізнати саме за конструкцією та зовнішнім виглядом. Так, надто малогабаритна та стильна акустика 2.0 найчастіше вміщує під корпусом не тільки фільтри, а й блок живлення (до речі, всі учасники тестування обладнані вбудованим БП), що значно скорочує корисний акустичний шум. А надто потужна за характеристиками акустика 2.1 із серйозним сабвуфером, але простенькими всередині та красивими зовні сателітами загрожує зовсім сумним звучанням… Серед протестованих моделей в оцінці «дизайн/якість звучання» сміливо виділяємо Edifier S530 (окремий респект за наявність як дротового, так і дротового пультів управління), а також стильну Microlab H-200, стилізовану під червоне дерево. З систем 2.0 – Microlab PRO 3 зі світлого дерева і Defender Mercury 45 з винесеною на праву колонку панеллю управління і єдиною в тесті функцією караоке (щоправда, при цьому потужність акустики сателіту в 23 Вт залишає бажати трохи більшого).

 

Що ж, як показав тест, нюансів при усвідомленому виборі двоканальних акустичних систем для ПК достатньо. Тому пропонуємо глянути на підсумкову таблицю тестування, а також на ті системи, які порадували нас своїм звучанням найбільше. Сподіваємося, це допоможе зробити правильний вибір і звичний «звуковий світок» біля домашнього або робочого ПК, створюваний клацанням мишки, клацанням клавіатури та легким гулом кулерів, раптово розсунеться до розмірів такого собі концертного залу.

 

Протестовані моделі:

• Creative Inspire T10
• Defender Mercury 45
• Microlab PRO 3
• Microlab Solo 7
• Targa Duo 7
• Easy Touch ET-140
• Easy Touch ET-684
• Edifier C3 Edifier S530
• Logitech Z-4i
• Microlab H-200
• Microlab H-220