Історія Гугл. Лері Пейдж та Сергій Брін.

Тоді, 1995 року ніхто не міг і припустити, що задум двох стендфордських докторантів перетвориться на щось серйозне, а головне, прибуткове. Для Леррі та Сергія їхня справа була просто академічною забавою, за якою ними було написано кілька наукових праць. Не було ні думок про доходи, ні будь-якого бізнес-плану. Але і без останнього тодішнім аспірантам удалося отримати 100 тис. USD. Загадковим інвестором виявився Енді Бехтольшайм, один із засновників Sun Microsystems, людина вже тоді забезпечена і вірить у перспективність інтернет-технологій.

Перший терабайт

Однак інвестиції були набагато пізніше. Поки йшов 1995 і Лері Пейдж із Сергієм Бріном тільки познайомилися. Навіть тоді на ринку вже було кілька пошукових систем, тож змагатися було з ким. Але жодна з тих розробок не давала достатньо релевантних результатів, а отже, було чого прагнути. І майбутні доктори наук взялися до роботи. Через два роки з’явилися перші результати їхньої праці – Google став внутрішнім пошуковцем Стендфордського університету і був доступний за адресою googоl.stanford.edu.

Назва (Googоl) була придумана швидко. У математиці цей термін означає одиницю із сотнею нулів. У розумінні Пейджа і Бріна воно мало символізувати нескінченність інформації. У тому ж 1997 року майбутня мегакорпорація отримує перші фінансові вливання у вигляді 15 тис. USD. Усі гроші було отримано з кишені її ж засновників, Лері та Сергія. На цю суму хлопці купили жорстких дисків, сумарним обсягом аж 1 терабайт. Подумати тільки сьогодні за ці гроші можна купити сотні ТБ.

Але друзі хотіли створити нескінченно велику базу даних (до речі, їхнє бажання не змінилося і до сьогодні), а для цього були потрібні нескінченно великі сховища. 1 ТБ приблизно таким тоді й здавалося. У 1998 хлопців настільки захопила їхня ідея, що за півроку до захисту докторської вони залишають інститут і починають займатися виключно корпорацією. У тому ж році вони знайомляться з Енді Бехтольшаймом (тим самим першим інвестором), який, крім грошей, дав їм ще кілька цінних порад. Один з яких зареєстрував компанію.

Але чек співзасновник Sun Microsystems виписав раніше реєстрацію фірми, а в графі «Отримувач» замість Googol написав Google. За законами штату, за цим чеком можна було отримати гроші виключно на Google. Гроші втрачати не хотілося, а впевненості, що вдасться отримати такий чек ще раз, не було. Найпростіше було змінити назву. Так участь компанії було вирішено – свідоцтво про реєстрацію було отримано на ім’я Google.

Свій шлях

Сто тисяч, безперечно, допомогли розвитку справи. Бізнес зміцнів, пошук став ще ефективнішим. Настав час продати свій продукт. Як потенційний покупець розглядався Джордж Белл, генеральний директор Excite. Але надії Леррі та Сергія не виправдовуються. Белл мало того, що не виявляє інтересу до системи, так ще висловлює думку, що пошук сам по собі вже не цікавить користувача. Йому, користувачеві, вже потрібен набір додаткових послуг: пошта, новини, розваги та його, Белла, компанія розвиватиметься саме у цьому напрямі. Пейдж і Брін вийшли з кабінету Белла і пішли … своєю дорогою.

На відміну від своїх потенційних конкурентів, засновники пошуковика не викидали грошей на рекламу, попри закони ринку, вони не витрачалися на просування. Натомість вони просто купили ще кілька комп’ютерів, щоб збільшити виробничі потужності. Така «безрекламна» стратегія принесла свої плоди досить швидко, і до початку 1999 система опрацьовувала по 500 тис. запитів на день. Але вже за рік ця цифра досягла ста мільйонів. Дивно, але на той час по сотні тисяч запитів на день обробляли не потужні сервери, а звичайні домашні комп’ютери, побудовані на платформі Micintosh. Найцікавіше, що досі частина робочих машин представлена ​​у вигляді звичайних ПК, доповнених чотирма тисячами справжніх “серваків”.

До чого тут «Плейбой»?

Google зростав і розвивався. Буквально 2004 року вперше постало питання про капіталізацію підприємства. Розумну ідею подав Енді Бехтольшайм, той, хто дев’ять років тому першим повірив у молодих ентузіастів і першим інвестував у компанію. Ідея виставити свої акції на біржі сподобалася Лері та Сергію. Google на той момент був уже розвиненою корпорацією, що міцно стоїть на ногах, її цінні папери мали швидко зайняти перші рядки рейтингів. Але нью-йоркська біржа відмовила.

Не можна сказати, що Брін та Пейдж засмутилися, але коли вони дізналися про причину відмови, то просто засміялися. Виявилося, що напередодні початку торгів представникам компаній-учасників заборонено робити публічні заяви. А хлопці примудрилися дати інтерв’ю до журналу. У «Плейбій». Незважаючи на перший невдалий досвід, другий пройшов цілком успішно, і вже через рік капіталізація підприємства становила понад 100 млрд. USD. Причому, з огляду на свою звичку, Лері з Сергієм знову не розробили жодного бізнес-плану чи біржової стратегії. І знову мали рацію. У зв’язку з цим у американських підлітків навіть з’явився вислів «робити Google», що означає заробити багато грошей немовби випадково, поклавшись на успіх.

Вільності в Google

Вже кілька років поспіль за даними авторитетних дослідницьких служб Google вважається найкращим роботодавцем у світі. Високі зарплати, молодий колектив, закоханий у свою справу, соціальний пакет «вищий за середній»… Чого ще можна бажати? Соціальний пакет у Google заслуговує на особливу увагу. Крім стандартного набору, що складається зі страховок, відпустки та тринадцятої зарплати, співробітники компанії отримують ще безліч прав і привілеїв. Щосуботи всі бажаючі збираються на корпоративній стоянці пограти у хокей на роликах.

Сніданки та обіди всім «гуглівцям» готують спеціально запрошені кухарі із найшикарніших ресторанів світу. Крім того, 20% свого робочого часу людям дозволено займатися власними справами. Як вважають Брін і Пейдж саме в цей час їх підлеглим приходить найблискучіші ідеї щодо розвитку бізнесу та вдосконалення сервісу. Але найдивовижніша Google-вільність – співробітникам дозволено брати із собою на роботу домашніх улюбленців. Таким чином, офісом у Силіконовій долині бігають собаки, коти, щури і навіть одомашнені таргани.

У майбутньому Леррі та Сергій роблять ставку не лише на вдосконалення пошуку, а й на його персоналізацію. Наприклад, при запиті «миша» система, ґрунтуючись на тематику попередніх запитів, сама вирішуватиме, куди вести користувача, на сторінку любителів гризунів або на комп’ютерний сайт. Ця технологія вже проходить тестування і очікується, що незабаром буде доступна всім. Крім того, планується «прив’язувати» пошук до місця розташування людини: на запит, скажімо, Hard Roch Café різним користувачам пошуковик видаватиме різні результати.