Основні тенденції е-торгівлі та організаційно-правові засади розвитку вітчизняного е-бізнесу розглядались на конференції «Розвиток електронного бізнесу в Україні в рамках єдиного співтовариства». Організатором її проведення виступила новостворена Асоціація учасників електронного бізнесу України – УЕЛБУ. Конференція стала майданчиком, на якому  представники уряду та комерційних структур спільно розглядали правові засади розвитку вітчизняного е-бізнесу, оплату рахунків через Інтернет тощо. Активними учасниками дискусій стали представники Верховної Ради, ДПА, НБУ, компаній Portmone.com, WebMoney, IBM, інтернет-магазинів.

 На заході йшлося про те, що ринок е-торгівлі в Україні розвивається швидкими темпами – його приріст щорічно складає 60–80 %. Це, насамперед, пов’язано зі зростанням рівня доступу громадян до Інтернету. Експерти вважають, що надалі ця тенденція у країні збережеться, проте на суттєве прискорення, яке спостерігалося на початку 2000-х років, сподіватися не доводиться. Більше того, для України світовий рівень поки що недосяжний.

Проте офіційної статистики реальних обсягів е-торгівлі в країні немає. Причина цього – відсутність відповідної правової бази та алгоритму обліку. Тому дані різних експертів суттєво різняться. Так, за статистикою, яку оприлюднюють державні структури, торік обсяг е-комерції склав $160–250 млн, а за даними голови УЕЛБУ Павла Сідельова – $1 млрд.

Законодавчо-правовий бар’єр

Актуальною проблемою для е-комерції в Україні залишається фактична відсутність юридично-правового підґрунтя. Незважаючи на те, що основні Закони України – «Про електронний цифровий підпис» та «Про електронні документи та електронний документообіг» було прийнято у 2003 році, відтоді ситуація не змінилась. Також не дали поштовху затверждені у 2004 році постанови Кабміну – про центральний засвідчувальний орган та про порядок застосування ЕЦП органами державної влади та інші регламентуючі документи в цій сфері. Досі нагальними є питання оподаткування, розробки та впровадження форм укладання контрактів, проблеми в сфері захисту інформації, використання ЕЦП, захисту прав споживачів та інтелектуальної власності. Проте активна діяльність у цих напрямах не ведеться. Більше того, досі не готовий до схвалення проект закону України про електронну торгівлю.

На думку експертів, єдиним свідченням визнання владою існування електронної комерції у країні є створення міжвідомчої робочої групи з питань спрощення і модернізації процедур управління, торгівлі та транспорту при Міністерстві економіки. Наразі ж відносини між суб’єктами електронної комерції регулюються виключно особистими домовленостями та договорами, які на практиці не мають юридичної чинності, не зведені до єдиного зразка. Особливої уваги потребує проблема впровадження на всіх рівнях електронного цифрового підпису. Таким чином, відсутність правового поля для здійснення е-торгівлі в Україні є суттєвим бар’єром на шляху активного розвитку цього виду діяльності та гальмує процес інтеграції країни до світового співтовариства.

На міжнародній арені стан справ у правовому полі лише дещо відрізняється від українських реалій. Єдиним чинним документом, що регулює відносини в сфері електронної комерції, є Директива 2000/31/ЄС «Про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема, електронної комерції, на внутрішньому ринку» («Директива про електронну комерцію»).

Працюють електронні розрахунки

Велика увага наразі приділяється розвитку розрахунків через Інтернет. За статистикою, більшість населення країни віддає перевагу сплаті готівкою кур’єру. Частка електронних платежів складає лише 17 % від загального обсягу – переважно сплата за покупки в іноземних інтернет-магазинах, де неможливо розрахуватись готівкою.

Основними причинами такого стану справ є загальна недовіра клієнтів до електронного способу розрахунку та невідповідність вітчизняної банківської системи світовій. Нині значного поширення набули так звані «зарплатні проекти». Проте при надходженні заробітної плати на картку, вона знімається її власником практично одразу ж.

Крім того, у нашій країні ще не існує практики оплати комунальних платежів, мобільних рахунків та інших платежів «не виходячи з дому» (див. діаграму 2).

Статистика свідчить, що для сплати телефонних розмов чи при здійсненні покупок в магазинах зі встановленими POS-терміналами, покупці діють традиційно – знімають необхідну суму в банкоматі й сплачують готівкою. Тому наразі говорити про високу активність сплат через Інтернет, на жаль, не доводиться (див. діаграму 3).

Robo User
Web-droid editor

      

Читайте також