Європа відмовляється від WhatsApp та Signal: чому уряди впроваджують свої месенджери

Європейських чиновників поступово переводять із WhatsApp і Signal на власні державні месенджери. Як пише Politico, уряди прагнуть відійти від платформ, над якими вони не мають контролю, щоб зменшити стратегічну залежність від американських технологій. WhatsApp належить корпорації Meta, а Signal розроблений американською некомерційною організацією.

Пошук стратегічної автономії та кіберзахист

Шість європейських країн — Франція, Німеччина, Польща, Нідерланди, Люксембург і Бельгія — вже почали впроваджувати власні месенджери для обміну конфіденційною інформацією між посадовими особами. НАТО вже має власне рішення, а Європейська комісія планує завершити перехід до кінця року. Цей зсув зумовлений необхідністю контролювати метадані та канали зв’язку у світі, де технології стали інструментом влади.

Питання кібербезпеки відіграли ключову роль. Минулого місяця повідомлялося, що російські хакерські групи атакують політиків через популярні месенджери за допомогою фішингу. Ризики стали особливо очевидними у Брюсселі, де Європейська комісія наказала низці топчиновників закрити групи в Signal, щоб уникнути потенційних витоків даних.

Суверенні рішення та питання прозорості

Бельгія стала однією з останніх країн, яка представила власний захищений месенджер BEAM. Чиновникам, включно з прем’єр-міністром Бартом де Вевером, рекомендується використовувати цей застосунок, який за функціоналом подібний до WhatsApp і Signal, але повністю контролюється державою. Хоча наскрізне шифрування залишається «золотим стандартом», державним органам потрібні додаткові функції — обмеження чатів визначеним колом осіб і контроль логів викликів.

Темпи локалізації прискорилися на тлі зовнішньополітичних факторів і інфраструктурних збоїв. Повернення Дональда Трампа до влади у США, попередні скандали рівня Signalgate та масштабний збій Amazon Web Services у жовтні продемонстрували залежність Європи від закордонних технологічних гігантів. Крім того, цей перехід пов’язаний із питаннями прозорості влади: активісти нагадують про справу Урсули фон дер Ляєн, чия переписка з CEO Pfizer щодо мільярдних контрактів на вакцини була недоступна через використання приватних сервісів.