До 90-х років ХХ століття в нас діяли основні положення створення та розвитку єдиної автоматизованої системи СРСР. Цей документ визначав головні принципи побудови телефонних мереж та вимоги до них. Згодом, коли вітчизняна мережа з регіональної стала національною, на основі згаданого документа було визначено принципи побудови і вимоги до мереж загального користування. Проте він доволі швидко втратив свою актуальність. По-перше, у зв’язку з формуванням вітчизняного ринку, на якому почали працювати різні оператори, по-друге, активно розвивались та впроваджувались новітні технології. Таким чином, досі в Україні практично не розроблено нормативної бази, яка б визначала основні вимоги до побудови та розвитку мереж загального користування. За словами заступника директора УНДІЗ Віктора Михайлова, це створює чимало перешкод для розвитку мереж наступного покоління та ринку в цілому. Він детально висвітлив стан справ на зборах асоціації «ТЕЛАС».
Вимоги до ТМЗК
Кілька років тому Держзв’язку замовив УНДІЗ та УНДІРТ розробку технічних вимог до мереж загального користування. За словами В. Михайлова, під час відповідної роботи було проведено аналіз старих та нових директив, напрацьованих Європейською комісією, та вивчено досвід інших країн.
У результаті було сформульовано основні вимоги до вітчизняних операторів та мереж, які вони експлуатують. Згідно з цими вимогами оператор може самостійно вибирати технічні засоби зв’язку, рішення, стандарти, технології, принципи побудови власної мережі так, як цього вимагає конкуренція на ринку та бізнес-завдання (потреба отримувати прибуток). З іншого боку, на операторів телекомунікацій накладається низка обов’язків, які випливають із вимог до національної безпеки, соціального захисту тощо.
Загалом пропонується запровадити десять основних (обов’язкових) технічних вимог до мереж загального користування, які напряму корелюються з положеннями Закону України «Про телекомунікації»:
• надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг фіксованого зв’язку;
• забезпечення надійності та підтримка безпеки мереж;
• взаємодія та взаємопов’язаність телекомунікаційних мереж, забезпечення стабільності і технологічної цілісності всіх мереж та засобів телекомунікацій;
• взаємодія послуг та всіх мереж;
• захист персональних даних;
• ефективне використання номерного та радіочастотного ресурсів;
• захист телекомунікаційних мереж та інформації від несанкціонованого доступу;
• управління мережами загального користування;
• забезпечення нормованої якості послуг та легального перехоплення робочої та сигнальної інформації.
Розробка основних технічних вимог до ТМЗК тісно пов’язана із визначенням вимог до якості надання послуг. На сьогодні система телекомунікаційних мереж загального користування складається з мереж різного типу, зокрема «класичних» телефонних мереж, в яких використовується принцип комутації каналів. Із впровадженням новітніх технологій операторам стає дедалі важче скоординувати мережі між собою. Це ускладнює операторську взаємодію, при якій немає гарантованого рівня якості надання послуг абонентам «з кінця в кінець». Оператори побоюються, що в разі законодавчого «закріплення» численних норм і градацій якості вартість послуг визначатиметься не ринковими та бізнес-умовами, а залежатиме від показника якості послуг. Так, за словами керівника секції мобільного зв’язку асоціації «ТЕЛАС» Олександра Медяновського (компанія «Київстар GSM»), це може викликати погіршення якості послуг, спричинити появу нових перевірок ДІЗ і встановлення жорстких обмежень.
На практиці оператори заздалегідь домовляються про необхідну якість, яку повинні забезпечувати, та можливі втрати. Це так званий статичний розподіл ресурсів, коли необхідно забезпечити норму «з кінця в кінець», що вкладається в норму на національній ділянці. Але для цього потрібно раціонально розподілити національну норму між усіма операторами. На думку В. Михайлова, ускладнення полягає в тому, що наразі не визначено важливих моментів, а саме: хто встановлює цю норму і хто повинен слідкувати за процесом розподілу між операторами мережного ресурсу.
Законодавче підґрунтя
Для забезпечення скоординованого розвитку мереж слід розробити низку нормативних документів. А саме, основні технічні вимоги до мереж загального користування, транспортної мережі (включаючи супутникову складову), телефонних, стільникових і телеграфних мереж, до мереж телевізійного і радіомовлення (разом з мережами кабельного телебачення) і до мультисервісної мережі передачі даних (NGN). Крім того, за словами В. Михайлова, щоб згадана низка основних документів не була декларативною, її необхідно закріпити іншими нормативними документами – стандартами, рекомендаціями, які визначатимуть принципи побудови телекомунікаційних мереж і допомагатимуть операторам впорядковувати їхнє планування та розвиток.
Таким чином, основні технічні вимоги до мереж різних типів повинні виконувати всі оператори. Ці вимоги мають спиратись на нормативну базу (стандарти, директиви ЄС, рекомендації МСЕ). З іншого боку, потрібно виважено підходити до розробки цих документів: «Існує імовірність того, що сформовані вимоги можуть зв’язати операторам руки і ноги і повернути до ситуації, яка існувала при монопольному регулюванні телекомунікацій», – наголосив В. Михайлов.
Наразі на замовлення Держзв’язку проводиться розробка двох документів – основних технічних вимог до телекомунікаційних мереж загального користування (загального характеру) і до телефонних мереж. Ці документи до кінця поточного року мають пройти першу редакцію. Наступного року планується провести їх широке обговорення та узгодження. Крім того, за словами В. Михайлова, їхню розробку необхідно «пов’язати» з підготовкою пропозицій щодо внесення змін до Закону України «Про телекомунікації». Що стосується розробки вимог до інших типів мереж – транспортних, стільникових, мультисервісних та інших, термін їх розробки невідомий у зв’язку з обмеженим бюджетним фінансуванням проведення відповідних робіт.
Зрозуміло, що приведення мереж та послуг у відповідність до вимог нормативних документів потребує значних змін як на мережах операторів, так і при їхній взаємодії, що обов’язково потягне за собою великі затрати. Проте, на думку В. Михайлова, затягування із вирішенням цих проблем ще більше ускладнить справу і призведе до зростання операторських затрат, необхідних для приведення власних мереж до технічних норм. Однак представники операторів з пересторогю ставляться до необхідності розробки вищезазначених нормативних документів. Зокрема, за словами О. Медяновського, має бути чітке розуміння, які нормативні документи щодо технічного регулювання мереж потрібні галузі і які вони матимуть пріоритети.
Голова НКРЗ Володимир Звєрєв вважає, що слід відповісти на важливе питання: хто повинен координувати розвиток мереж? На його думку, рушієм розвитку мереж повинен бути споживач: «Оператори повинні рухатись туди, де існує потреба в забезпеченні населення необхідними послугами», – зазначив він. Крім того, він пригадав часи, коли на операторів покладались певні інвестиційні зобов’язання щодо побудови бізнесу: «Можливо, варто переглянути ці вимоги й адаптувати їх до сьогоднішньої ситуації», – запропонував В. Звєрєв.

Robo User
Web-droid editor

      

Читайте також